Кожен християнин неодноразово у своєму духовному житті роздумував над стражданнями Христа і бажав хоч би трохи наблизитися до Нього дорогою на Голгофу. Бажав би пройти вулицями Єрусалиму, побачити місця, де Ісус зупинявся чи падаючи під тягарем хреста, чи щоб заглянути в очі Своєї Матері, чи щоб прийняти неохотну поміч Симеона.  
Все ж, щоб зрозуміти велич Воскресіння, потрібно здригнутися від жорстокості та ненависті жидівської старшини і катів, від легковажного щодо своєї совісті натовпу і здивуватися покірній любові Бога, Який просить: «Отче, прости їм, не знають бо, що роблять». Не маючи нагоди податися на прощу до святої землі, ми не раз розважаємо над Хресною дорогою Ісуса у наших храмах, відтворюємо її на вулицях українських міст і сіл.
У п’ятницю, 15 квітня 2011 року, такою Хресною дорогою, вулицями свого міста пройшли мешканці Нового Роздолу. Цей Хресний хід вже став доброю багаторічною традицією, тому цього дня зібралась велика кількість вірних. Також, похід вже вкотре став екуменічним: з вірними Української Греко-Католицької Церкви молилась громада Української Автокефальної Православної Церкви і члени місцевої протестантської спільноти. До проведення Хресної дороги вулицями міста завжди спричиняється молодіжна громадська організація «Українська Молодь – Христові». Головно, із УМХ-івців був сформований «живий хрест» зі свічками на початку походу. Хресну дорогу молитовно провадили: о. Микола Міджак, протопресвітер Новороздільського деканату і адміністратор парафії Різдва Пресвятої Богородиці, о. Василь Підгайний та о. Роман Штігер, сотрудники згаданої парафії, о. Степан Попко, адміністратор парафії Покрови Пресвятої Богородиці м. Новий Розділ (Малехів), а також о. Ростислав Мига, священик УАПЦ.
У часі молитовних зупинок ієреї давали духовні науки. Після останньої стації до вірних звернувся о. декан Микола Міджак, подякувавши всім, хто йшов Хресною дорогою і наголосивши на великій любові Христа, задля якої «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної» (Фил. 2, 6–8).
Сподіваємось, що, проводячи у пості й молитві цей благодатний для душі час Чотиридесятниці, переживаючи страсті з Христом, колись з Ним і воскреснемо у Його славі.
о. Роман Штігер,
сотрудник парафії Різдва
Пресвятої Богородиці м. Новий Розділ
|
